Автор: Єлфімов Олексій 8-А
Вчитель: Шерстюк С. О.
1000 кроків за 100 років
А чи знає скільки кроків
Зробить людство за 100 років
Чи піде воля нам навстріч?
Отож, послухай мою річ.
Сонце сяє, цвіт цвіте -
Та не справжнє вже все це.
Все навколо роблять штучно,
Навіть саме людство включно.
Куди не глянь - та краще не дивись -
Машини шмагають увись,
Лиш повз гуляє легкий вітерець,
А я лиш того вітерця ловець.
Але, на жаль, повітря гірше стало
І все довкілля наче погасало
Та нікому вже того не видно
Усі засліплені красою, очевидно.
Всі наче сп'янені комфортом,
Та я живу поза "курортом".
Я звик, я з самого дитинства жив,
Природою, землею-мати дорожив,
А тут, куди не глянь - болото
І вже не пишуть на стінах : "Хліб-справжнє злото".
Хоча,як придивитись, людство йде вперед
Але ти у руках тримаєш лиш Землі скелет
Її бездонні надра скарбу й енергетики
Скінчились, залишивши силуетики.
Людина завжди борсалась в руках природи,
Бажаючи суцільної свободи.
Ми виривались з-під лещат
І зараз кожному життя-проректорат.
І зараз, як встаєш, і відчиняєш вікна
Не усміхнеться тобі квіточка привітно.
Як сам зганьбиш, те й пожнеш
І враз як особистість щезнеш.
Немає коментарів:
Дописати коментар